Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в успіння Її прийняв в руки Свої Її душу. Того ж сподобляються і багато святих. Успіння Пресвятої Богородиці – подія сумна за своєю природою, але радісна у способі переживання. Бо смерть з Христом є спокійна для віруючої людини, є переходом до вічного життя по небесну нагороду. А кожна нагорода є радісна і приємна. Успіння є радісним святом, бо Пречиста Діва Марія з тілом і душею перейшла до неба по вічну нагороду і стала духовною Матір’ю всіх людей, будучи біля самого Бога, як розповідає про це тропар свята: „В рождестве девство сохранила еси, во успении мира не оставила еси, Богородице, преставилася еси к животу, Мати сущи Живота, и молитвами Твоими избавляеши от смерти души наша”.
На передодні святкування Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, на всеношній службі було здійснено винесення святої Плащаниці Пресвятої Владичиці нашої Богородиці.
Ми святкуємо великий для нас день Преображення Господнього. Ще раз в своєму житті ми духовно були присутніми на Фаворській горі. Очами віри ми бачили разом з апостолами Петром, Яковом та Іоанном, які зійшли зі Спасителем на вершину цієї гори, славу Божу в священні хвилини цієї події, яка відбулася незадовго до хресних страждань і смерті нашого Спасителя.
14 серпня, в перший день Успенського посту, Православна Церква святкує походження (винесення) чесних древ Животворящого Хреста Господнього. З того часу, як Син Божий освятив Хрест Своїми стражданнями, в ньому стала проявлятися незвичайна чудодійна сила. Про її прояві свідчить і історія свята. Святкування було встановлено в Константинополі, а приводом послужили численні хвороби, часто починалися в серпні. Зародження цього свята відноситься до 9 століття, а в 12-13 століттях він затвердився у всіх Православних церквах світу...
Хрещення Русі, здійснене святим князем, духовним вождем нашого народу і героєм наших народних бувалин, стало найбільшою подією вітчизняної історії, без якого не народилося б у ній все краще і піднесене, що нерозривно пов’язане з православною вірою. Вважаю, що день великого князя Володимира треба і відзначати як велике свято.
От юности восприял еси Христа в души твоей, преподобне,/ и паче всего вожделел еси мирскаго мятежа уклонитися:/ мужески в пустыню вселился еси/ и чада послушания в ней, плоды смирения, возрастил еси./ Тем, быв Троице вселение,/ чудесы твоими всех просветил еси, приходящих к тебе верою,/ и исцеления всем подая обильно.// Отче наш Сергие, моли Христа Бога, да спасет души наша.
12 липня Свята Церква святкує день пам'яті святих первоверховних апостолів Петра та Павла. У цей день, згадуючи велику місію святих апостолів, які внесли безцінний внесок у становлення та розвиток церковного життя, ми урочисто й духовно відзначаємо це велике свято. Апостоли Петро і Павло займають особливе місце у житті Церкви Христової. Як найближчі учні і послідовники Ісуса Христа, вони поширювали його вчення у всі кінці світу. Розповідаючи про Христа, святі Петро і Павло навертали до віри багато тисяч людей. Вони передали нам Христову науку, від них маємо святе Євангеліє й апостольські листи. Святі апостоли Петро і Павло поклали непорушну основу під Христову Церкву.
Різдво чесного славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна – це одине з великих свят. Великі свята по значущості йдуть після 12-ти двунадесятих свят. Різдво Іоанна Хрестителя відзначається 7 липня за новим стилем. У цей день віруючі згадують, як в родині іудейського священика Захарії і його дружини Єлизавети народився майбутній пророк, який передбачить пришестя Месії – Іісуса Христа, а потім хрестить його в водах річки Йордан.
День Святої Трійці – день народження християнської церкви, яка на Сіонській горі знайшла свій перший храм, перших звернених і проповідників. Троїцький тиждень в народі називали Зеленим. Свята Трійця – це свято присвячене тому, що учні Христа здобули безцінний дар. Якщо комусь здається, що такого особливого в умінні розмовляти на всіх мовах світу, то треба замислитись: якби апостоли не отримали цього дару, яким би чином змогли би вони проповідувати Євангеліє по всій землі?
Настоятель нашого храму відвідав Залізнопортівську ЗОШ, яка святкувала "Свято останього дзвоника" В свойому виступі о. Василь промовив натхнені слова для випускників.
У 2017 році день Вознесіння Господнього відзначається на 40-ий день після Християнського Великодня, тобто 25-го травня. Святкування Вознесіння сходить до давніх-давен. Так, уже Апостольські Постанови наказують здійснювати його в сороковий день після Пасхи (кн. 5, гл. 18). Особливо важливі в цьому відношенні свідоцтва св.Иоанна Златоуста і блаж. Августина. Перший називає це свято найважливішим і великим і відносить його до розряду свят, які, подібно до Великодня і П'ятидесятниці, безсумнівно, встановлені апостолами. Останній, згадуючи про повсюдне вшанування свята за переказами, прямо засвоює йому апостольське встановлення.
У третю неділю після Пасхи православні християни прославляють Святих жон-мироносиць. Жінок, які не злякавшисьварти, пішли до гробу Христового, щоб здійснити обряд поховання. Вони першими дізналися про Воскресіння Христове. Православна Церква вшановує святих жон, насамперед, за велику любов до Спасителя, за самовідданість і відданість Христу, за безстрашне служіння Йому до самого Хреста. Ось вже майже дві тисячі років служать жони-мироносиці прикладом всім тим, хто чує в своєму серці цю звістку, хто приймає Іісуса Христа Своїм Спасителем, хто вирішує слідувати за Ним по шляху, що веде до спасіння душі. Церква закликає сучасних жінок наслідувати їх духовному подвигу, жити за заповідями Божими, прославляти Бога добрими справами, нести високе служіння жінок-берегинь родинного вогнища, жінок-матерів, що дивляться на своїх дітей як на благословення Боже і найкращу свою прикрасу.
У неділю другого тижня після Великодня, Православна Церква відзначає Радоницю – день першого поминання покійних після Великодня. Зазвичай у цей день після вечірнього богослужіння або після Літургії здійснюється повна панахида. За традицією віруючі відвідують кладовище, моляться біля могил, здійснюють літію (це слово в буквальному розумінні означає посилене моління), для чого необхідно запросити священика. За бажанням можна прочитати акафіст за упокій померлих душ.
Радониця – це вівторок другої неділі після Пасхи, яка називається Фоминою, коли ми уперше поминаємо і йдемо привітати словами "Христос Воскрес" покійних своїх родичів. Потрібно у цей день, звичайно, звершити панахиду після Літургії в храмі Божому, а потім прийти на кладовище, запалити свічечку, по можливості запросити священика, щоби він відслужив літію (сугуба молитва). І, помолившись, побути трохи біля могили, щоби дійсно відчути радість, яка охоплює увесь світ – радість перемоги над смертю смертю і Воскресінням Господа нашого Іісуса Христа. Чомусь так сталося, така традиція завелась, що приносять на кладовища їжу, алкоголь, що є недопустимим у православному світі. Це надзвичайно велике зло навіть для тих покійних. Покійні від нас чекають привітання духовного, молитовного єднання, а не трапези. Найкраще було б, напевно, все те, на що ми потратимо кошти, роздати бідним, людям, які мають в цьому нужду. І ця милість буде великою підмогою нашим померлим, буди ніби їхньою жертвою, бо вони вже її принести не можуть. Радониця – це радість, яка пов’язана із Воскресінням Христовим, а Христос є Бог живих. Ми розуміємо і знаємо, що всі покійні християни – вони є живі душі. І між нами і ними радість полягає у Воскресінні Христовому, в надії про входження усіх нас у нове, вічне життя з Христом. І тому це й називається радість: Радониця.
Благодатний вогонь із Єрусалиму прибув в Залізний Порт. Наші парафіяни, заздалегідь прийшли в Свято-Сергіївський храм і терпеливо з натхненням чекали отця Василія, який привіз до нас Благодатний вогонь. Усі запалили свої свічки та лампадки і понесли його до своїх домівок.
