Радониця – це вівторок другої неділі після Пасхи, яка називається Фоминою, коли ми уперше поминаємо і йдемо привітати словами "Христос Воскрес" покійних своїх родичів. Потрібно у цей день, звичайно, звершити панахиду після Літургії в храмі Божому, а потім прийти на кладовище, запалити свічечку, по можливості запросити священика, щоби він відслужив літію (сугуба молитва). І, помолившись, побути трохи біля могили, щоби дійсно відчути радість, яка охоплює увесь світ – радість перемоги над смертю смертю і Воскресінням Господа нашого Іісуса Христа. Чомусь так сталося, така традиція завелась, що приносять на кладовища їжу, алкоголь, що є недопустимим у православному світі. Це надзвичайно велике зло навіть для тих покійних. Покійні від нас чекають привітання духовного, молитовного єднання, а не трапези. Найкраще було б, напевно, все те, на що ми потратимо кошти, роздати бідним, людям, які мають в цьому нужду. І ця милість буде великою підмогою нашим померлим, буди ніби їхньою жертвою, бо вони вже її принести не можуть. Радониця – це радість, яка пов’язана із Воскресінням Христовим, а Христос є Бог живих. Ми розуміємо і знаємо, що всі покійні християни – вони є живі душі. І між нами і ними радість полягає у Воскресінні Христовому, в надії про входження усіх нас у нове, вічне життя з Христом. І тому це й називається радість: Радониця.
